Отмена приказа налогового органа на проверку ввиду несоблюдения установленной законом процедуры.

24 января 2017 ВАСУ вынесено определение по делу № К/800/35494/15, согласно которому суд подтвердил позицию первых двух судебных инстанций о признании противоправным и отмене приказа налогового органа на проверку ввиду несоблюдения установленной законом процедуры.

Так, документальная внеплановая невыездная проверка проводится на основании приказа руководителя контролирующего органа и при наличии оснований для ее проведения, а право на проведение такой проверки возникает при условии заблаговременного направления до начала проверки налогоплательщику заказным письмом с уведомлением о вручении (или вручения ему или его уполномоченному представителю под расписку) копии приказа о проведении документальной внеплановой невыездной проверки и письменного уведомления о дате начала и месте проведения такой проверки (п. 78.4, п. 78.5 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Налогового кодекса Украины). Указанное согласуется с правом налогоплательщика присутствовать при проведении проверок и предоставлять объяснения по вопросам, возникающим во время таких проверок, закрепленного в подпункте 17.1.6 пункта 17.1 ст. 17 Налогового кодекса Украины, и обязанностью налогоплательщика предоставить должностным (служебным) лицам органов государственной налоговой службы в полном объеме все документы, принадлежащие или связанные с предметом проверки, что предусмотрено пунктом 85.2 ст. 85 Налогового кодекса Украины.

Из материалов дела усматривается, что оспариваемый приказ и сообщение о проведении проверки истца от 5 января 2015 направлено заказным письмом с уведомлением о вручении только 5 января 2015 в 18 час. 33 мин., а получено истцом только 16.01.2015 года. При этом, и в оспариваемому приказе, и в сообщении о начале проведения проверки датой начала документальной внеплановой невыездной проверки указано 6 января 2015, то есть на следующий день после вынесения соответствующего приказа. Иными словами, налоговый орган направил приказ о назначении проверки и уведомление о начале проверки всего лишь за один день до начала такой проверки. Такие действия являются нарушением норм статьи 79 Налогового кодекса Украины и должны быть отменены, как незаконные.

Также, следует отметить, что аналогичная позиция изложена в постановлении Верховного Суда Украины от 27.01.2015 года по делу№21-425а14, где четко определено, что анализируемым нормами Налогового кодекса, с соблюдением баланса публичных и частных интересов, установленные условия и порядок принятия контролирующими органами решений о проведении проверок, в том числе документальных внеплановых выездных. Только их соблюдение может быть надлежащим основанием приказа о проведении проверки. С приказом о проверке, сведениями о дате ее начала и место проведения плательщик должен быть ознакомлен в установленный законом способ до ее начала. Невыполнение требований подпункта 78.1.1 пункта 78.1 статьи 78 и пункта 79.2 статьи 79 Налогового кодекса приводит к признанию проверки незаконной и отсутствии правовых последствий такой.

Таким образом, если Вы внезапно получили уведомление о проведении невыездной документальной проверки по вопросам соблюдения налогового законодательства, рекомендуем Вам обратиться к своему юристу на предмет выявления законности соблюдения процедуры ее назначения.

Источник: Юридический интернет-ресурс  http://protokol.com.ua  

Як повернути кошти надані в борг?

Доволі часто у добросовісних позичальників виникає проблема, як повернути кошти, надані в борг.

В даному питанні раджу підійти до цього досить серйозно та відповідально, а ще краще залучити юриста, який вам допоможе в укладенні розписки (договору позики), а також проконсультує, які можуть виникнути ризики та як діяти, якщо боржник відмовляється повертати вам кошти.

Для початку слід зазначити, договір позики (як прийнято в народі називати розписка) визначається ЦК України, а саме відповідно до ст. 1046: « за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості».

При укладенні договору позики (розписки) вам слід обов’язково прописати наступні умови:

• у тексті має бути чітко зазначена особа, яка отримує грошові кошти, а також зазначені її паспортні дані;
• у тексті також має бути вказана сума, яку особа отримує (вказана цифрами та прописними буквами), якщо кошти в іноземній валюті, має бути зафіксовано за яким курсом буде повертатись борг;
• також має бути передбачений кінцевий термін повернення отриманих коштів, або визначено періоди для повернення частками;
• у разі, якщо кошти передаються під відсотки – має бути передбачена ставка, під яку отримуються кошти;
• після підписання договору (розписки) необхідно підписати акт прийому-передачі грошових коштів в двох екземплярах (по одному – для кожної сторони);
• після підписання договору, Кредитор (позикодавець) повинен отримати від боржника копію паспорту та ідентифікаційного коду;
• при передачі в якості забезпечення договору позики рухомого/нерухомого майна, оформлюється договір іпотеки/застави, який в обов’язковому порядку має посвідчуватись нотаріусом.

Також необхідно зазначити, що договір позики (розписку) не потрібно в обов’язковому порядку посвідчувати у нотаріуса, але якщо бажаєте то це буде великим плюсом.

Чинним законодавством встановлено додаткову компенсацію у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, «боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом». А тому від суми боргу ви маєте право вимагати ще додатково 3 % річних за прострочення виконання зобов’язання, а також індекс інфляції.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11).

Також, варто відзначити, якщо ви розписку уклали у валюті, тоді у поверненні інфляційних витрат вам буде відмовлено, про що свідчить судова практика. Зокрема, постановою ВСУ від 27 січня 2016р. у справі № 6-771цс15, визначено, що офіційний індекс інфляції це знецінення – зниження купівельної спроможності грошової одиниці України – гривні, а не іноземної валюти, тому долар США у борговому зобов‘язанні індексації не підлягає.

Інколи на практиці бувають такі випадки, коли у розписці дата повернення не була зазначена. Це не є вкрай гострою проблемою, адже згідно з ч.2 статті 530 ЦК України, «якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час». Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у встановлений строк, а якщо строк не встановлений, протягом 30-ти днів з дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це.

В такому випадку слід надіслати поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або вручити особисто боржнику письмову претензію про повернення боргу протягом 30-ти діб. Якщо вручаєте особисто, то обов’язково з розписом отримувача і зазначенням ним дати отримання на копії претензії.

Головним моментом є те, щоб ви не пропустили строк позовної давності, яка триває 3 роки з моменту зазначення у розписці дати повернення грошей.

При поданні позову до суду про стягнення боргу ви можете також просити суд забезпечити ваш позов шляхом накладення арешту на майно боржника, для того поки вашу справу розглядатимуть у суді боржник не відчужив своє майно.

Крім цього є ще декілька способів як «мотивувати» боржника сплатити свій борг, це може бути заборона на виїзд з України, арешт особистого майна боржника, або подача заяви в поліцію про шахрайство (стаття 190), як правило такий підхід дає дуже ефективний результат. Якщо боржник хоче уникнути судимості за шахрайство (ст. 190 ККУ), то він знайде необхідні гроші для повного повернення боргу в обмін на те, що б залишили його в спокої.

Джерело: Юридичний інтернет-ресурс «Протокол» http://protokol.com.ua

При припиненні іпотеки, похідні від неї зобов'язання також припиняються, — ВСУ

Якщо забезпечені іпотекою зобов’язання за договором кредиту виконано в повному обсязі, то похідні від них припиняються. 

Таку позицію 08.02.2017 у постанові №6-2560цс16 висловив Верховний Суд України. 

Іпотека має похідний характер від основного зобов’язання та є дійсною до припинення останнього або до закінчення строку дії іпотечного договору. Зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Воно припиняється виконанням, про веденим належним чином (ст.ст.598, 599 ЦК). 

Тому висновки судів про те, що існують невиконані перед банком зобов’язання за іпотечним договором у вигляді несплаченої іпотекодавцем суми штрафу, суперечать вимогам закону.

За інформацією ЗаконБізнес 

ЕСПЧ установил нарушение Украиной права на семейную жизнь и свободу религии

Европейский суд по правам человека установил нарушение Конвенции о защите прав человека и основных свобод в наличии запрета на свидания или переписку с семьей, а также на встречу со священником и посещение часовни во во время досудебного расследования.

В решении по делу «Мороз против Украины» установлено нарушение статьи 8 (право на семейную жизнь и корреспонденцию) и статьи 9 (свобода религии) Конвенции.

Заявителю Олегу Морозу не было позволено видеться со своей семьей или отправить им корреспонденцию во время досудебного расследования. Кроме того, ему не позволили встретиться со священником или посетить часовню СИЗО, а его религиозная литература и другие религиозные предметы были изъяты сотрудниками СИЗО.

ЕСПЧ присудил компенсацию в размере 4 тыс. евро.

Источник: ЮрЛига

Коди товарів/послуг як обов’язковий реквізит податкової накладної

З 06.08.2011 р. платники ПДВ були зобов’язанні зазначати у податкових накладних код згідно з УКТ ЗЕД при здійсненні постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України. Ця норма доповнила п. 201.1 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-VI (далі – ПК України) відповідно до Закону України від 07.07.2011 р. №3609-VI.

Слід зауважити, що в різних редакціях ПК України останній містив норми, які неоднаково врегульовували питання наслідків порушення обов’язку щодо зазначення відповідних кодів.

Так, беручи до уваги норми ПК України в редакціях до 01.01.2016 р., з’ясовується, що навіть за наявності неправильного коду товару з УКТ ЗЕД платник податків мав право на формування податкового кредиту.

Зокрема, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 05.08.2015 р. у справі №820/21/14 щодо коду товару з УКТ ЗЕД зазначив: «Неправильне зазначення постачальником коду товару згідно з УКТ ЗЕД у виписаних податкових накладних саме собою не може слугувати підставою для висновку про недотримання Товариством умов формування податкового кредиту. Адже розглядуваний недолік в оформленні податкової накладної не перешкоджає податковому контролю (в тому числі щодо встановлення виду та найменування придбаної платником продукції) та ідентифікації змісту господарської операції.

З 01.01.2016 р. у зв’язку з прийняттям Закону України від 24.12.2015 р. №909-VIII п. 201.10 ст. 201 ПК України був доповнений нормою, якою встановлюється, що податкова накладна, яка містить помилки в реквізитах, визначених п. 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), котрі не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Таким чином, якщо у 2016 р. платником ПДВ було допущено відповідну помилку в коді УКТ ЗЕД, то покупець не мав права на формування на податковий кредит на підставі такої податкової накладної.

У разі помилкового зазначення у податковій накладній коду УКТ ЗЕД платнику податку потрібно було скласти розрахунок коригування до такої податкової накладної, де в рядках графи 7 розділу Б таблиці «відмінусувати» товари за помилково вказаним кодом УКТ ЗЕД та «доплюсувати» ці товари за правильним кодом згідно з УКТ ЗЕД.

З 01.01.2017 р. платники зобов’язані вказувати коди товарів згідно з УКТ ЗЕД при постачанні всіх товарів, а не лише підакцизних та імпортованих. Крім того, у разі здійснення операцій з постачання послуг постачальникам необхідно також вказувати коди послуг за Державним класифікатором продукції та послуг (далі – ДКПП).

Однак актуальною на сьогодні формою податкової накладної, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. №1307, не передбачено рядка для коду послуг згідно з ДКПП (у табличній частині є лише графа 3 для кодів згідно з УКТ ЗЕД).

Щодо цієї проблеми Державна фіскальна служба України висловилася в декількох своїх листах (зокрема, листи від 20.01.2017 р. №1312/7/99-99-15-03-02-17, від 13.02.2017 р. №2857/6/99-95-42-03-15 та №2858/6/99-95-42-03-15), де зазначено, що відсутність коду послуги згідно з ДКПП у податковій накладній, дата складання якої припадає на період з 01.01.2017 р. до дати набрання чинності відповідними змінами, до форми податкової накладної не визначається як помилка, допущена при складанні такої податкової накладної.

Тобто використання вказаного вище роз’яснення контролюючого органу не матиме негативних наслідків для платника ПДВ у вигляді відмови від прийняття податкової накладної або втрати права на податковий кредит.

До того ж штрафні санкції, передбачені п. 120-1.3 ст. 120-1 ПК України, за помилки, допущені в податковій накладній під час зазначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та/або коду послуги згідно з ДКПП, до 31.12.2017 р. не застосовуються (відповідно до п. 35-1 підрозд. 2 розд. ХХ ПК України).

Отже, код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається у графі 3 табличної частини податкової накладної на всіх етапах його поставки та не залежить від того, коли такий товар був придбаний або виготовлений (до чи після 01.01.2017 р.). До затвердження змін до форми податкової накладної платники ПДВ можуть не вказувати коди послуг згідно з ДКПП, не зазнаючи при цьому будь-яких негативних наслідків.

Вищезазначене стосується також і розрахунків коригування до податкових накладних, які (розрахунки коригування) складаються з 01.01.2017 р., незалежно від дати складання відповідних податкових накладних (до чи після 01.01.2017 р.).

Насамкінець, за змінами до п. 201.10 ПК України, які набрали чинності з 01.01.2017 р., помилки у реквізитах, визначених п. 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних в електронному вигляді. При цьому з 01.04.2017 р. до 30.06.2017 р. механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, передбачений п. 201.16 ст. 201 ПК України, працюватиме у тестовому режимі, під час якого система виявлятиме «ризикові» податкові накладні, але не буде їх блокувати. Вже з 01.07.2017 р. ця система працюватиме повноцінно.

Джерело: Інтернет портал «Юридична газета online»  http://yur-gazeta.com

Самого утверждения ФГВФЛ недостаточно для признания депозитного договора ничтожным, — ВААС

Уполномоченное лицо ФГВФЛ наделено правом проверки ничтожности сделок, однако самого утверждения о ничтожности недостаточно, поскольку оно в данном случае нивелируется противоположным утверждением вкладчика о действительность вклада.

К такому выводу пришла коллегия судей Винницкого апелляционного административного суда в ходе рассмотрения дела об отказе в выплате гарантированной суммы возмещения ФГВФЛ по мотивам отсутствия данных лица в общем реестре вкладчиков.

В ходе рассмотрения дела судом установлено, что между физическим лицом и ПАО «Банк Михайловский» заключен депозитный договор. Однако в мае 2016 года правлением Нацбанка принято решение об отнесении банка к категории неплатежеспособных с введением временной администрации, начата процедура выведения банка с рынка и объявлено о его ликвидации.

В ходе начатой процедуры лицо обратилась к банку-агенту с просьбой выплатить гарантированную Фондом сумму возмещения, однако получило отказ, по мотивам отсутствия ее данных в общем реестре вкладчиков, которые имеют право на возмещение средств за счет Фонда, поэтому и вынуждено было обратиться в суд, и суд первой инстанции удовлетворил ее исковые требования.

В апелляционной жалобе на решение суда первой инстанции ответчик утверждал, что договор, заключенный истцом с банком, является ничтожным и заключенным с целью нарушения публичного порядка.

Давая оценку правоотношениям, возникшим между сторонами, коллегия судей ВААС учла, что договор банковского вклада по форме является стандартным, ведь предлагался к заключению неопределенному кругу лиц, а условия размещения такого вклада были публично объявлены.

Также апелляционный суд обратил внимание на предписания закона «О системе гарантирования вкладов физических лиц», в части определения этапов процедуры ликвидации банка и формирования перечня вкладчиков, которые имеют право на возмещение средств по вкладам. Кроме того, указал, что для применения последствий, предусмотренных ст. 228 ГК Украины, должно быть наличие умысла на заключение сделки с целью, которая заведомо противоречит интересам государства и общества.

Так, согласно Закона уполномоченное лицо Фонда наделено правом проверки сделок на предмет выявления среди них ничтожных. При этом данное право не является абсолютным, а корреспондируется с обязанностью установить перед принятием решения обстоятельства, с которыми Закон связывает ничтожность сделки, то есть самого утверждения о ничтожности сделки недостаточно для признания его таковым, поскольку оно в данном случае нивелируется противоположным утверждением вкладчика о действительность вклада.

Ответчиком не было предоставлено доказательств, а судом не установлено оснований для признания сделки ничтожной, поскольку соответствующий договор банковского вклада был заключен до принятия правлением НБУ постановления об отнесении банка к категории неплатежеспособных и имел стандартную форму, которая использовалась и для других вкладчиков, а истец не был осведомлен на момент заключения договора о неплатежеспособности банка.

С учетом норм действующего законодательства, коллегия судей Винницкого апелляционного административного суда пришла к выводу об обоснованности заявленных истцом требований.

Источник: «Закон и Бизнес»

Відповідальність за керування автомобілем у нетверезому стані

За керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

Однак, наявність самої лише можливості притягнути до відповідальності особу, яка керує автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, ще не означає її повноцінну реалізацію на практиці. Тобто, не завжди той, кого поліцейські спіймали п’яним за кермом, отримає покарання.

Про заборони:

Згідно ст. 130 КУпАП громадянина може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, якщо він:

– керував транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

– передав керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

– відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто, за будь-яке (хоча б навіть одне) зі вказаних порушень особа має бути покарана.

Ціна недотримання заборон:

- якщо такі дії вчинені вперше протягом року – штраф 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік;

- якщо ці дії вчинені повторно (вдруге) протягом року – штраф 20400 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки;

- якщо особа вже двічі протягом року притягалася до відповідальності за подібні дії – штраф 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років;

- якщо після дорожньо-транспортної пригоди водій вживає алкоголь наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення відповідного медичного огляду – штраф 20400 грн. або адміністративний арешт на 15 діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Джерело: Юридичний інтернет-ресурс «Протокол» http://protokol.com.ua