Відповідальність за ухилення від сплати податків за ККУ

Основний принцип правової держави - неухильне виконання норм законів всіма без винятку фізичними та юридичними особами, а також органами державної влади. Виконання законів забезпечується таким способом, як юридична відповідальність. Є кілька видів юридичної відповідальності: кримінальна, адміністративна, цивільна, дисциплінарна та фінансова. 
Розгляньмо відповідальність за вчинення, зокрема, такого злочину, як ухилення від сплати податків. 
Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів, встановлена ст. 212 Кримінального кодексу України (надалі - ККУ), прийнятого Верховною Радою України 5 квітня 2001 року, передбачає покарання за умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що входять до системи оподаткування, таких осіб: 
службових осіб підприємств незалежно від форми власності;
осіб, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи;
будь-яких інших осіб, які зобов’язані сплачувати податки, збори та інші обов’язкові платежі.
За ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів повинні притягуватися до відповідальності лише ті працівники управлінської сфери юридичних осіб, які, здійснюючи організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції, виконують обов’язки з ведення та оформлення звітної документації про фінансово-господарську діяльність підприємств і подання цієї документації до податкових та інших фіскальних органів (керівники підприємств, заступники керівників підприємств, головні (старші) бухгалтери, заступники головних (старших) бухгалтерів, інші працівники бухгалтерій, які виконують функції головного (старшого) бухгалтера). 
Ті працівники підприємств, функціональні обов’язки яких так чи інакше пов’язані з фінансовою і податковою документацією, але на яких не покладено відповідальність за фінансову діяльність юридичної особи загалом та забезпечення сплати нею податків, зборів чи інших обов’язкових платежів, за наявності певних підстав можуть притягуватися до відповідальності як пособнику злочині.

Слід зазначити, що кримінальна відповідальність настає, якщо дії вказаних осіб призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів:

- у значних розмірах - від тисячі до трьох тисяч разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (від 17000 грн до 51000 грн);

- у великих розмірах - від трьох до п’яти тисяч разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (від 51000 грн до 85000 грн);

- в особливо великих розмірах - у п’ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (85000 грн і більше).

Під зазначеними коштами слід розуміти суми податків, зборів (обов’язкових платежів), передбачених статтями 13, 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування". Пеня та штрафні санкції до цієї суми не входять, оскільки за своєю правовою природою не є податками або зборами (обов’язковими платежами).

Відповідальність за ст. 212 Кримінального кодексу України настає за умисне ухилення від сплати лише тих податків, зборів, інших обов’язкових платежів, які встановлені Законом України "Про систему оподаткування", а саме статтями 13 - 15. Отже, про порушення кримінальної справи й мови не може йти, якщо бухгалтер не сплатив, нехай навіть і навмисне, якийсь платіж, не передбачений цим Законом, наприклад, дивіденди на акції, що є в державній власності.

Про умисел на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів можуть свідчити, як зазначено в п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.03.99 р. №5 "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів", зокрема, перекручування в обліковій чи звітній документації; неоприбуткування готівкових коштів, одержаних за виконання робіт чи послуг; ведення подвійної (офіційної та неофіційної) бухгалтерії; використання банківських рахунків, про які не повідомлено органи державної податкової служби; завищення фактичних витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції, тощо.

Оскільки в ст. 212 ККУ не вказано конкретних способів ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, за які передбачена кримінальна відповідальність, то звернемося до згаданої вище постанови Пленуму Верховного суду України. У ній до конкретних способів ухилення від сплати віднесено:

- неподання документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо) податків, зборів (обов’язкових платежів). Це умисне неподання до контролюючих органів у встановлений термін декларацій про прибуток суб’єктів підприємницької діяльності чи фізичних осіб, про сплату інших обов’язкових платежів тощо. Неподання податкової декларації, як правило, є водночас і приховуванням об’єктів оподаткування;

- приховування об’єктів оподаткування. Під приховуванням об’єктів оподаткування слід розуміти невідображення у звітних документах, що подаються до податкових органів, будь-яких об’єктів оподаткування - доходу (прибутку), доданої вартості робіт, продукції, послуг тощо. (Варто зазначити, що для притягнення до кримінальної відповідальності має бути доведено, що всі ці дії, зокрема подання неправдивої звітності, були здійснені умисно, а не помилково.);

- заниження об’єктів оподаткування. Заниженням об’єктів оподаткування вважається: зменшення його бази шляхом невідображення у поданих до податкових органів звітних документах повного обсягу об’єктів оподаткування, умисно неправильне обчислення бази оподаткування, заниження податкової ставки тощо, внаслідок чого податки, збори, інші обов’язкові платежі сплачуються не в повному обсязі. Заниження, зокрема, оподатковуваного прибутку може полягати в частковому чи повному невключенні до нього коштів, отриманих від виконання робіт, надання послуг тощо. (Як і в попередньому випадку, для притягнення до кримінальної відповідальності повинні бути достатні докази про те, що всі ці дії були вчинені умисно, а не помилково.);

- заниження сум податків, зборів, інших обов’язкових платежів. Під заниженням сум податків, зборів, інших обов’язкових платежів слід розуміти умисно неправильне, а не помилкове, обчислення тих їх сум, що підлягають сплаті до бюджетів або державних цільових фондів, при правильному відображенні об’єктів оподаткування (без заниження останніх чи їх приховування);

- приховування факту втрати підстав для одержання пільг з оподаткування.

При анулюванні реєстрації платника ПДВ податкова декларація з ПДВ подається за підсумками останнього звітного (податкового) періоду

Відповідно до п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) реєстрація платником ПДВ діє до дати її анулювання, яка проводиться шляхом виключення особи з реєстру платників ПДВ у відповідних випадках.
Згідно з п. 184.2 ст. 184 ПКУ анулювання реєстрації особи як платника ПДВ здійснюється на дату:
- подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації;
- зазначену в судовому рішенні;
- припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку;
- що передує дню втрати особою статусу платника податку на додану вартість.
При цьому датою анулювання реєстрації особи як платника податку визначається дата, що настала раніше.
З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних (п. 184.5 ст. 184 ПКУ).
У разі анулювання реєстрації особи як платника податку податкові зобов’язання визначаються на підставі податкової декларації з податку за підсумками останнього звітного (податкового) періоду, визначеного п. 184.6 ст. 184 ПКУ та який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.
Для платників ПДВ звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених ПКУ, календарний квартал (п. 202.1 ст. 202 ПКУ).
Водночас, якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання (пп. «б» п. 202.1 ст. 202)

Пунктом 49.18 ст.49 ПКУ визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених ПКУ, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Враховуючи зазначене, особа, реєстрація платника ПДВ якої анулюється, зобов’язана подати податкову декларацію з ПДВ за підсумками останнього звітного (податкового) періоду.
Після анулювання реєстрації платника ПДВ, подання податкової звітності з ПДВ за попередні звітні (податкові) періоди, особою реєстрацію платником ПДВ, якій анульовано не можливе.