Каков порядок направления налогоплательщиками письменных обращений в электронном виде через веб-порталы контролирующих органов, срок их рассмотрения и получения ответа?

Специалистов ГФСУ спросили: каков порядок направления налогоплательщиками письменных обращений в электронном виде через веб-порталы контролирующих органов, срок их рассмотрения и получения ответа? В ответе налоговики напомнили, что согласно ст. 40 Конституции Украины все имеют право направлять индивидуальные или коллективные письменные обращения или лично обращаться в органы государственной власти, органы местного самоуправления и должностным и служебным лицам этих органов, которые обязаны рассмотреть обращение и дать обоснованный ответ в установленный законом срок.

   Оформление и обработка письменных обращений граждан, в том числе и тех, что направлены с использованием сети Интернет, средств электронной связи (электронное обращение), осуществляются в соответствии с требованиями Закона Украины от 2 октября 1996 № 393/96-ВР «Об обращениях граждан» с изменениями и дополнениями (далее - Закон № 393) и Порядка рассмотрения обращений и организации личного приема граждан в Государственной фискальной службе Украины и ее территориальных органах, утвержденного приказом Министерства финансов Украины от 02.03.2015 № 271 (далее - Порядок № 271).

Согласно части шестой ст. 5 Закона № 393 письменное обращение направляется по почте или передается гражданином в соответствующий орган, учреждение лично или через уполномоченное им лицо, полномочия которого оформлены в соответствии с законодательством. Письменное обращение также может быть направлено с использованием сети Интернет, средств электронной связи (электронное обращение).

   В обращении должны быть указаны фамилия, имя, отчество, место жительства гражданина, изложена суть затронутого вопроса, замечания, предложения, заявления или жалобы, просьбы или требования. В электронном обращении также должно быть указана электронная почта, на которую заявителю может быть направлен ответ, или сведения о других средствах связи с ним. Применение электронной цифровой подписи при отправке электронного обращения не требуется (часть седьмая ст. 5 Закона № 393).

Абзацами третьим и четвертым п. 5 раздела II порядка № 271 определено, что электронное обращение, направленное без использования электронной подписи, должно иметь вид скан-копии или фотокопии обращения с подписью заявителя с указанием даты. Информация об электронных почтовых адресах контролирующих органов размещается на веб-портале ГФС и на суб-сайтах территориальных органов ГФС в сети Интернет. Пунктом 1 разд. ІV Порядка № 271 установлено, что сроки рассмотрения обращений граждан исчисляются в календарных днях, начиная со дня регистрации таких обращений. Датой исполнения обращения гражданина является дата регистрации ответа на него. Обращение, оформленное без соблюдения требований ст. 5 Закона № 393, возвращается заявителю с соответствующими разъяснениями не позднее чем через десять дней со дня поступления, за исключением случаев, предусмотренных частью первой ст. 7 Закона № 393 (п. 12 раздела II порядка № 271).

  Если вопросы, затронутые в обращении, не относятся к компетенции органов ГФС, в соответствии со ст. 7 Закона № 393 такое обращение в срок не более пяти дней пересылается по принадлежности соответствующему органу или должностному лицу, о чем сообщается заявителю. В случае если обращение не содержит данных, необходимых для принятия обоснованного решения органом ГФС, оно в тот же срок возвращается гражданину с соответствующими разъяснениями (п. 8 разд. ІV Порядка № 271).

Сообщение о принятии решения о прекращении рассмотрения обращения в соответствии со ст. 8 Закона № 393 отправляется в срок, определенный ст. 20 Закона № 393 (п. 9 Раздел IV Порядка № 271). Согласно ст. 20 Закона № 393 обращения рассматриваются и решаются в срок не более одного месяца со дня их поступления, а те, которые не требуют дополнительного изучения, - безотлагательно, но не позднее пятнадцати дней со дня их получения. Если в месячный срок решить затронутые в обращении вопросы невозможно, руководитель соответствующего органа, предприятия, учреждения, организации или его заместитель устанавливают необходимый срок для его рассмотрения, о чем сообщается лицу, подавшему обращение. При этом общий срок решения вопросов, затронутых в обращении, не может превышать сорока пяти дней.

   Передачи и обработки обращений юридических, самозанятых лиц и т.д. в соответствии с требованиями постановления Кабинета Министров Украины от 30.11.2011 г.. № 1242 «Об утверждении Типовой инструкции по делопроизводству в центральных органах исполнительной власти, Совету министров Автономной Республики Крым, местных органах исполнительной власти» ( далее - постановление № 1242).

В соответствии с пунктом 148 постановления № 1242 доставка документов в учреждение осуществляется, в частности с использованием средств электросвязи. Каналами электросвязи доставляются: телеграммы (телетайпограммы), факсограммы, телефонограммы, электронные документы с применением электронной цифровой подписи и документы в электронной форме без электронной цифровой подписи (в сканированных форме). Согласно пункту 152 постановления № 1242 направленные не по адресу документы возвращаются отправителю без их рассмотрения. В соответствии с пунктами 190, 191, 192 постановления № 1242 срок исполнения документа может устанавливаться в нормативно-правовом акте, распорядительном документе или резолюции руководителя учреждения. Если последний день срока исполнения документа приходится на нерабочий день, последним днем срока исполнения документа считается первый день после нерабочего дня. Сроки могут быть типовыми или индивидуальными. Типовые сроки исполнения документов устанавливаются законодательством. Сроки выполнения основных документов приводятся в приложении 15. Индивидуальные сроки устанавливаются руководством учреждения (структурного подразделения). Документы, в которых не указан срок исполнения, должны быть выполнены не позднее, чем за 30 календарных дней с момента регистрации документа в учреждении, к которому поступил документ.

   Согласно пункту 208 постановления № 1242 днем выполнения, в том числе запросов, обращений считается день регистрации в учреждении выходных документов о выполнении задач.

  Следует отметить, что на официальном веб-портале ГФС обеспечена возможность направления обращений плательщиков с использованием электронной цифровой подписи через электронный сервис «Электронный кабинет плательщика» (обновленная версия) (далее - ЭКП). В главном меню личного кабинета ЭКП в разделе «Переписка с ГФС» осуществляется формирование, подписание и направление обращения путем заполнения соответствующих реквизитов диалогового окна.

Электронный документ: имеет ли он сегодня доказательную основу?

Понятие «электронный документ» в правовом поле Украины появилось еще в 2003 году с принятием Закона Украины «Об электронных документах и ​​электронном документообороте» и Закона Украины «Об электронной цифровой подписи».

Электронный документ - это документ, информация в котором зафиксирована в виде электронных данных, включая обязательные реквизиты документа (ст. 5 Закона Украины «Об электронных документах и ​​электронном документообороте»).

Законодатель приравнял электронный документ, в котором зафиксирован содержание сделки, в письменной формы договора.

В соответствии с нормами материального права Украины, а именно статье 207 Гражданского кодекса Украины, сделка считается совершенной в письменной форме, если его содержание зафиксировано в одном или нескольких документах (в том числе электронных), которыми обменялись стороны.

Что касается вопроса возможности использования электронного документа в качестве доказательств, следует отметить следующее.

Доказательствами, согласно ст. 57 Гражданского процессуального кодекса Украины, являются любые фактические данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств, обосновывающих требования и возражения сторон, и иных обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела. Эти данные устанавливаются, в том числе, на основании письменных доказательств, к которым в полной мере можно отнести электронные документы.

Аналогичное понятие доказательств определены также и в ст. 32 Хозяйственного процессуального кодекса Украины, ст. 84 Уголовно-процессуального кодекса Украины и ст. 69 Кодекса административного судопроизводства Украины.

Можем констатировать, что электронный документ может быть признан судом наравне с другими доказательствами, в том числе письмовими.Однак, для признания электронного документа доказательством, последний еще должен соответствовать предусмотренным Законом требованиям, то есть иметь обязательные реквизиты.

Для идентификации автора электронного документа в соответствии с действующим законодательством может использоваться электронная подпись, хотя до 30 октября 2014 он был обязательным реквизитом электронного документа. В то же время ч. 2 ст. 6 Закона «Об электронных документах и ​​электронном документообороте» предусмотрено, что наложением электронной подписи завершается создание электронного документа.Але, если такая подпись не используется, момент создания электронного документа Законом не определен. Возникает вопрос: можно ли считать документ, если в нем нет подписи лица, полномочного на его создание?

О широкомасштабное применение электронных документов в практике государственных органов говорит также принятие перечня правовых актов Украины, таких как:

· Приказ Министерства юстиции Украины и Министерства финансов Украины от 09.10.2015 г.. №1918 / 5/869 «Об информационном взаимодействии между Единым государственным реестром юридических лиц и физических лиц-предпринимателей и информационными системами Государственной фискальной службы Украины, обмен документами в электронной форме» ;

· Распоряжение Председателя Верховной Рады Украины от 19.05.2015 г.. №698 «О первоочередных мерах по внедрению электронного документооборота в Верховной Раде Украины»;

· Приказ Высшего административного суда Украины от 20.01.2015 г.. № 3 «О реализации проекта по обмену электронными документами между судом и участниками судебного процесса»;

· Решение Национальной комиссии по ценным бумагам и фондовому рынку от 28.08.2014 г.. №1120 «Об утверждении Порядка обмена электронными документами Национальной комиссии по ценным бумагам и фондовому рынку и Центрального депозитария ценных бумаг»;

· Приказ Министерства доходов и сборов от 31.12.2013 г.. № 898 «Об утверждении форматов и Порядка представления документов в электронной форме для проведения электронной проверки»;

· Постановление Кабинета Министров Украинивид 17 июля 2009 № 733 «Об электронной обмен службовимидокументамы в органах исполнительной власти».

И это только небольшая часть того объема правовых актов, регулирующих применение электронного документа.

Еще одной новеллой применения электронного документа было принятие Закона Украины «Об электронной коммерции». Настоящий Закон регулирует правовые отношения в сфере электронной коммерции во время совершения электронных сделок.

Согласно данному Закону стало возможным заключение электронного договора и использования при этом электронной цифровой подписи.

Следовательно, такой электронный договор может быть предметом рассмотрения в суде и соответствующим доказательством, что предоставленный стороной спора.

Следует отметить, что общая судебная практика по вопросам признания электронных документов в качестве доказательств по гражданским и хозяйственным делам, еще не является распространенной, поскольку может существовать ровно настолько, насколько развиваются сами отношения по использованию электронных документов в гражданских и хозяйственных отношениях.

К сожалению, данные отношения развиваются очень медленно. Субъекты гражданских или хозяйственных правоотношений, предпочитают заключению документов на бумажных носителях с проставлением на них подписей и печаток.Це вызвано, в первую очередь, несовершенством законо.

РЕЄСТРАЦІЙНІ ІННОВАЦІЇ МІН’ЮСТУ

Міністерство юстиції України (далі – Мін’юст) в рамках реформування системи державної реєстрації цього року запровадило низку нововведень. Серед них Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)”, який набрав чинності 05 квітня 2015 року. Метою його прийняття є дерегуляція господарської діяльності. Також внесено зміни щодо надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. 07.04.2015 набрав чинності Порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затверджений наказом Міністерства юстиції України 31.03.2015 № 466/5, відповідно до якого запровадженого нові електронні сервіси щодо отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Більшість з них вже встигли себе виправдати. Про що свідчать дані приведені самим же Мін’юстом. Наприклад, понад 20 % усіх довідок, виписок та витягів громадяни отримують на сайті Мін’юсту  https://usr.minjust.gov.ua завдяки введенню онлайн-сервісів.

Порівняно нещодавно наказом Мін’юсту «Про реалізацію пілотного проекту у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо попередньої подачі заяв» від 07.07.2015 № 1159/5 запущено новий пілотний проект.

Даний пілотний проект планувалось спершу запровадити на території двох областей Київської та Одеської, але 27 липня 2015 року до наказу було внесено зміни та додано Волинську, Полтавську та Рівненську області.

Важливим даний проект є для сільгоспвиробників та тих, хто переробляє сільськогосподарську продукцію (представників агробізнесу) та забудовників багатоповерхових будинків, так як сприятиме створенню сприятливих умов для надання адміністративних послуг для них.

Пілотний проект передбачає попередній розгляд заяви. Попередній розгляд заяв у сфері державної реєстрації прав є новим в українському законодавстві, що регулює сферу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Відтепер посадова особа , яка прийняла документи, буде зобов’язана надати офіційний висновок заявнику щодо їх комплектності та правильності. На сайті Мін’юсту надано роз’яснення http://old.minjust.gov.ua/50722 в якому чітко вказано, що законодавством не передбачено плати за попередній розгляд заяв. Однак, для того щоб скористатися новим сервісом, певні витрати будуть все-таки необхідні. Так,  першим кроком до попередньої подачі заяви має бути укладення договору з державним підприємством «Національні інформаційні системи» та отримання електронного цифрового підпису.

Предметом такого договору є:

надання заявнику державним підприємством «Національні інформаційні системи» послуг з підключення до Державного реєстру прав шляхом надання доступу до програмного забезпечення сумісного з програмним забезпеченням Державного реєстру прав з метою подання заяв про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно для їх попереднього розгляду органом державної реєстрації прав або розгляду особами, які відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наділені повноваженнями державного реєстратора прав на нерухоме майно з видачі та прийому документів у порядку, передбаченому чинним законодавством України;

здійснення організаційних заходів щодо надання заявнику логіну та паролю для доступу до Державного реєстру прав, у кількості, що зазначена у письмовому замовленні, що подається Користувачем за формою, встановленою у додатку 2 до Договору.

Надання послуг за таким договором не є безкоштовним, а коштуватиме близько півтори тисячі гривень.

Після того як замовник даної послуги пройде відповідне навчання, він матиме можливість подавати заяви на реєстрацію права в електронному вигляді разом з доданими до них документами не виходячи з власного будинку чи офісу.

Орган державної реєстрації, який отримав попередню заяву разом з доданими до неї документами в електронному вигляді протягом шести днів зобов’язаний здійснити її попередній розгляд. Під час такого розгляду перевіряється наявність всіх необхідних для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно документів. Після чого орган державної реєстрації прав повідомляє заявника про попередні результати розгляду документів та запрошує його прибути для пред’явлення оригіналів надісланих документів та отримання картки прийому заяви на конкретну дату і час. Заявник у призначений день з’являється, отримує картку прийому заяви та пред’являє оригінали документів. З моменту отримання картки прийому починається перебіг часу, визначений законодавством для проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно.

В подальшому заявник протягом строку, зазначеному у законодавстві, очікує на прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Після закінчення строку заявник в залежності від власного вибору відвідує відповідну реєстраційну службу для отримання паперового оригіналу документу, сформованого за результатом прийнятого рішення (витяг, свідоцтво), або не виходячи з офісу (чи з дому) отримує оригінал такого документу через Інтернет.

Але чи дійсно проект має переваги зможе показати лише час. І для цього має пройти більше ніж декілька місяців. Однією із важливих анонсованих переваг є мінімізація контактів заявника із чиновником, а відтак зниження корупційних  ризиків.

Варто відмітити, в разі набуття актуальності проектом, пересічні громадяни також отримають певну користь.  Особам, на яких поширюється дія пілотного, відпадає потреба подавати документи через загальну чергу, це значно розвантажить її й зменшить час очікування в черзі для інших осіб, які не підпадають під дію пілотного проекту. Але з іншого боку відповідні посадові особи реєстраційної служби з введенням в дію цього проекту теж отримають додаткове навантаження.

В своїй більшості представники агробізнесу, а також сільськогосподарські товаровиробники, з урахуванням порядку, передбаченого законодавством, витрачали чималу часу для подачі документів для реєстрації прав на нерухоме майно, то з моменту старту пілотного проекту цей час повинен скоротиться до мінімуму.  Але чи дійсно відбудеться скорочення часу, якщо ті особи, які забажають використати своє право на участь в проекті будуть самостійно сканувати всі документи, відправляти, а після того знову звертатися до реєстраційної служби для повторної подачі вже оригіналів документів.

Зміни, реформування, нововведення все це потрібне в наш час, але проведення їх вимагає не тільки рішучих кроків та введення пілотних проектів. Важливим є впровадження нових поглядів на зміни. Розуміння осіб, які безпосередньо зацікавлені в тому чи іншому проекті. Наприклад, проведення короткого семінару з аграріями на тему впровадження нового пілотного проекту є недостатнім. Варто на конкретних прикладах доводити до відома зацікавлених осіб важливість того чи іншого проекту.

Що ж до того чи в повному обсязі «відверто» вказує Мін’юст про безкоштовність проекту, то на моє переконання варто не забувати вказувати й про платність надання послуги присвоєння електронного цифрового підпису. Оскільки без електронного цифрового підпису відсутня сама можливість безпосередньо реалізувати своє право на участь в даному пілотному проекті. Відвертість та прямота в анонсуванні будь-якого проекту є важливим та актуальним. Поєднання простоти з відкритістю та надійністю функціонування системи є шлях до досягнення високого рівня інвестиційної привабливості країни.

Порядок складання та подання запитів на отримання публічної інформації

І. Загальні положення 

1. Цей Порядок розроблено відповідно до Закону України „Про доступ до публічної інформації” (далі – Закон), Указу Президента України від 05 травня 2011 року № 547 „Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації” та постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 583 „Питання виконання Закону України „Про доступ до публічної інформації” в Секретаріаті Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органах виконавчої влади” з метою створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. 

Право на доступ до публічної інформації гарантується максимальним спрощенням процедури подання запиту на отримання публічної інформації. 

Запит на отримання публічної інформації (далі – Запит) – це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.  

2. Розпорядниками публічної інформації відповідно до Закону є Державна фіскальна служба України (далі – ДФС України), головні управління ДФС в областях, м. Києві, Міжрегіональне головне управління ДФС – Центральний офіс з обслуговування великих платників, митниці ДФС, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах (крім м. Києва), об’єднані державні податкові інспекції (далі – органи ДФС України).  

3. Публічною інформацією відповідно до Закону є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання органами ДФС України своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у їх володінні. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених Законом. 

4. Запитувачами публічної інформації відповідно до Закону є фізичні, юридичні особи та об’єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб’єктів владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій. 

5. Суб’єкт координації –  структурний підрозділ або відповідальна посадова особа органу ДФС України, що організовує доступ до публічної інформації (далі – Суб’єкт координації). 

6. Доступ до публічної інформації органів ДФС України забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації на Запити. 

7. Плата за надання інформації на Запит органами ДФС України надається відповідно до положень статті 21 Закону. 

8. Відповідь на Запит про особу здійснюється з урахуванням заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до інформації про неї інших осіб відповідно до Закону. 

9. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується. 

10. Відносини у сфері звернень громадян регулюються Законом України „Про звернення громадян”. 

11. Громадський контроль за забезпеченням доступу до публічної інформації органами ДФС України здійснюється відповідно до Закону.  

ІІ. Складання та подання запитів на отримання публічної інформації 

1. Запитувач має право звернутися до органів ДФС України із Запитом незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання Запиту. 

2. Запит може бути індивідуальним або колективним. Запит подається в усній чи письмовій формі, особисто від запитувача або шляхом надсилання поштою, електронною поштою, факсом, телефоном на вибір запитувача. 

3. Письмовий Запит подається в довільній формі. 

4. Запит повинен містити: 

прізвище, ім’я, по батькові (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також  номер засобу зв’язку (якщо такий є); 

загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено Запит, якщо запитувачу це відомо; 

підпис і дату за умови подання письмового Запиту. 

5. Для спрощення процедури оформлення письмового Запиту запитувач може використати відповідну форму подання Запиту (далі – Форма запиту). Зазначену Форму запиту можна отримати у Суб’єкта координації в органах ДФС України або на офіційному веб-порталі ДФС України, субсайтах органів ДФС України у розділі „Публічна інформація”. 

6. Запитувач може заповнити в електронному вигляді Форму запиту на офіційному веб-порталі ДФС України або на субсайтах органів ДФС України. 

7. Запит може бути подано запитувачем особисто до Суб’єкта координації в робочий час згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку, установленими для органів ДФС України. 

8. У Формі запиту запитувачеві надається можливість вибрати форму надання відповіді – поштою, факсом, електронною поштою. Відповідь на Запит надається у спосіб, обраний запитувачем. 

9. У разі коли з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий Запит, його оформлює Суб’єкт координації із зазначенням прізвища, ім’я, по батькові, контактного телефону в Запиті та надає копію Запиту особі, яка його подала. 

10. На вимогу запитувача на першому аркуші копії Запиту проставляється відмітка про отримання Запиту. Така копія повертається запитувачу. 

ІІІ. Строк розгляду Запитів

1. Відповідь на Запит надається не пізніше п’яти робочих днів з дня його отримання відповідно до вимог статті 20 Закону. 

2. У разі коли Запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду Запиту може бути продовжено до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку запитувач повідомляється в письмовій формі не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання Запиту. 

3. У разі якщо Запит стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних ситуацій, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян, відповідь надається не пізніше 48 годин із дня отримання Запиту. 

ІV. Відмова та відстрочка в задоволенні Запиту 

1. У задоволенні Запиту може бути відмовлено у випадках та порядку, передбачених статтею 22 Закону. 

2. Відстрочка в задоволенні Запиту допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.  

Директор Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку  - М. О. Чмерук

Заперечення на акт податкової перевірки

Одним з ключових факторів успішного оскарження податкового повідомлення рішення, є грамотне та обґрунтоване заперечення на акт податкової перевірки. Фахівці Західної консалтингової групи вміло це використовують, оскільки в компанії існує описана до найменших дрібниць покрокова технологія подання заперечень на акт перевірки. Подаючи заперечення на акт ми, перш за все, заперечуємо певні факти, як такі, що не були виявлені під час перевірки, або спростовуємо перекручення і довільне трактування перевіряючими фактів виявлених під час перевірки. Звичайно, у більшості випадків, ми не отримуємо відразу бажаного результату, що виражається у відсутності винесеного податкового повідомлення – рішення. Проте, така практика значно збільшує шанси перемоги в суді. І було б великою стартегічною помилкою недоцінювати значення заперечень на акт перевірки, лише через відсутність швидкого результату, якщо ви впевнені в своїй правоті і готові боротися із свавіллям податківців. Крім цього, податкові органи, знаючи минулу бездоганну і переможну репутацію нашої компанії нерідко погоджуються з доводами наших заперечень, що дозволяє добиватися позитивних результатів в оскарженні податкових повідомлень рішень, якщо до їх винесення взагалі доходить справа. 

Припустимо, що до вас прийшла податкова перевірка, всі підстави для проведення податкової перевірки законні, всі документи для її проведення в порядку і ви не маєте підстав для не допуску до перевірки. Тому, розглянемо передумови оскарження податкового-повідомлення рішення, вже починаючи з заперечення на акт перевірки. Звертаємо увагу, що камеральні та електронні перевірки зараз ми не розглядаємо. Всі процедури, про які йтиметься нижче ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України (надалі – ПК). 

Результати податкової перевірки оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються представниками контролюючого органу, реєструються в ДПС та надаються для ознайомлення та підписання платника податку. Якщо при перевірці, на думку представників податкового органу, встановлено порушення – складається акт. Якщо порушення не встановлені, тобто відсутні, – складається довідка. Про те, що робити з довідкою після податкової перевірки розповідати не будемо, оскільки це найбільш ідеальна картина для вашого бізнесу і у вас все, більше ніж, у порядку. 

Отже, акт перевірки у двох примірниках, в якому повинні зазначатися лише достовірні та безспірні, задокументовані факти, а не припущення, або опосередковані висновки, повинен бути складений і зареєстрований в ДПС протягом 5 робочих днів після закінчення передбаченого для перевірки строку (для платників податків, які перебувають на консолідованій сплаті та/або мають філії – строк складання та реєстрації акта перевірки становить 10 робочих днів). Як бачимо, строк складання акта перевірки не зараховується в строк проведення перевірки. 

Після реєстрації акта перевірки в ДПС, акт надається вам, як платнику податків, для підписання. У разі вашої незгоди з фактами і даними, викладеними в акті перевірки або з висновками перевірки, наполегливо рекомендуємо зазначити зауваження і лише тоді підписати акт перевірки. 

Ви маєте право подати, разом з примірником акта, або окремо від акта перевірки, підписаного вами, свої зауваження (заперечення) на акт до органу ДПС, не пізніше п’яти робочих днів після дня отримання вами акта перевірки. Строк розгляду заперечень – не пізніше п’яти робочих днів, після дня їх отримання органом ДПС. 

Ви, як платник податку, маєте право взяти участь у розгляді заперечень на акт та при прийнятті за актом податкового повідомлення-рішення, про що дуже рекомендуємо!!! зазначити у таких запереченнях на акт перевірки. Для захисту необхідно використовувати всі засоби та шанси, навіть якщо думка інших, досвід і минулі події вас переконують, що це не принесе бажаних результатів. У певних випадках цей засіб теж допомагає, адже заперечення розглядаються людьми, як правило з керівного складу (можливо навіть особисто керівник ДПІ) іншими ніж ті, що проводили перевірку та складали акт. Буває, що перевіряючі діють незаконно в своїх особистих інтерсах, “за межею субординації”, без вказівки керівництва. В таких випадках наша практика підтверджує дієвість особистої участі в розгляді заперечень. Це також хороший шанс особисто познайомитися з керівниками ДПІ, а при особистому знайомстві сила вашого переконання має сенс, адже в ДПІ теж працюють люди. Орган ДПС зобов’язаний повідомити про місце і час розгляду заперечень, про що платнику завчасно надсилається повідомлення, не пізніше ніж за 2 робочих дні до дня розгляду заперечень. 

У разі відмови платника від підписання акта перевірки, представниками ДПС складається акт щодо відмови від підпису. Відмова підписати акт перевірки або отримати його примірник, не звільняє вас від зообов’язання сплатити грошові зобов’язання, визначені органом ДПС. Про це слід пам’ятати, щоб не було ілюзій. 

Важливо також пам’ятати, що відмова посадової особи органу ДПС з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником під час перевірки, надає право платнику до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до органу ДПС, яким призначено перевірку, копії безпідставно не взятих документів (засвідчені печаткою та підписом платника). 

Не пізніше 5 робочих днів після дня отримання акта перевірки, платник має право надати до органу ДПС, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. 

З наведеного слідують наступні висновки: 

Акт податкової перевірки є основним джерелом, на підставі якого виноситься податкове повідомлення-рішення про визначення грошових зобов’язань платника податку, тому, аргументовані заперечення на такий акт є дуже важливою ланкою у всьому процесі оскарження податкового повідомлення рішення. 

З актом податкової перевірки необхідно уважно ознайомитися, і ні в якому разі не відмовлятися підписати акт податкової перевірки, бо це позбавляє вас права надати обґрунтовані заперечення на акт. 

Необхідно виписати з акта перевірки всі недоліки, суперечності, перекручення та безпідставні твердження, щоб співставити їх з об’єктивними даними в запереченнях на акт. Необхідно вказати на документи, які не взяті до уваги при проведенні перевірки. Слід обов’язково подати заперечення (зауваження) на акт перевірки та клопотати про особисту участь керівника платника в розгляді зауважень на акт. Також необхідно обов’язково клопотати про особисту участь керівника платника при прийнятті за актом податкового повідомлення-рішення. 

Досвідчені податкові консультанти, бухгалтери САР та податкові юристи Західної консалтингової групи, допоможуть вам скласти дієві заперечення на акт податкової перевірки, що буде служити однією з основ майбутнього скасування податкового повідомлення рішення, якщо не відразу дасть позитивний результат.